Розробка відкритого заходу

Вчитель української мови та літератури

Євтюхова Алла Ярославівна

    Ведуча 1 Т.Г.Шевченко – це слава і гордість українського народу. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з буттям рідної держави продовжується нею. Він росте і й розвивається в часі, в історії, і нам ще йти і йти до його осягнення. Ми на вічному шляху до Шевченка.

  Ведуча 2  В дні перемог і в дні поразок, 
                     В щасливі дні і в дні сумні 
                     Іду з дитинства до Тараса, 
                     Несу думки свої земні.                                       

    2014 рік Указом Президента України оголошений Роком Тараса Шевченка.  

     Значення постаті Т. Г.Шевченка для українського народу важко переоцінити. "Шевченко – це митець, художник, який відкрив для української нації двері в безкінечність. Він є гарантом нашої вічності…” – сказав Микола Жулинський.  

Ведуча 1 Без перебільшення можна сказати, що Тарас Шевченко  був живою іконою своєї епохи і одночасно іконописцем свого народу. Його помітили ще молодим кріпаком як талановитого художника, художником він і залишився, вже ставши поетом.   

 Повідомлення учнів (презентації)

                        Робота  1 групи

        Становлення Шевченка як художника

Учень – дослідник 1.  На сьогодні налічується 875 творів Шевченка –художника:  живописця, рисувальника, гравера. Картини митця безперечно доводять. Що й у надзвичайно  тяжкі роки кріпацтва , заслання, незважаючи на заборони, він не припиняв працювати як художник, а в окремих жанрових композиціях досяг такого рівня, якого  ще не знало  тогочасне російське і українське образотворче мистецтво.

Учень – біограф 1.  Втікши від кирилівського дяка, Тарас намагається попасти в науку до живописців - богомазів навколишніх сіл. Побував він у дяка - маляра села Тарасівки , відомого на всю околицю тим, що малював «великомученика» Микиту.  Коли Тарас прийшов просити дозволу  на малювання, пан залишив його в себе козачком. Часто за непереможне бажання малювати Тараса жорстоко карали. (Слайд. Покарання Шевченка).(Слайд.  Гравюра  із зображенням козака М. Платова.) 

Читець.  І виріс я на чужині,

                 І сивію в чужому краї,

                 Та одинокому мені

                 Здається кращого немає

                 Нічого в бога, як Дніпро

                 Та наша славная країна...(напише він в одному з творів).

Подорожуючи рідним краєм , Шевченко постійно мав при собі альбом для ескізів. З’являється в цей час новий жанр в його малярстві – пейзаж. Він малює хату, в якій пройшло його дитинство, малюнки і картини  «На пасіці», «Селянська родина», «Хатка біля річки» та інші. Зароджується задум видання художньої енциклопедії – альбомів «Живописна Україна». Малює портрети Ганни, Платона, Віктора Закревських, Маєвської, Варвари Рєпніної. 

Робота 2 групи.

Автопортретна галерея Т. Шевченка

1-й учень.  В образотворчій спадщині Т. Шевченка велике місце посідає портрет. За своє недовге життя він встиг створити чимало портретів. Малював друзів, інколи випадкових, але чимось привабливих знайомих. Якось намалював чоловіка, який за портрет подарував йому оксамитові чоботи. (Слайди . Портрети різних людей)

2-й учень. Хтось може запитати, чому Шевченко так часто малював себе?  Справді, часто. Більше 30 портретів у різних техніках: олійному живописі, акварелі, малюнку, офорті. Більшість портретів Т.Шевченко виконав у переломні  моменти свого життя.

Екскурсовод 1. Давайте умовно пройдемося  автопортретною галереєю  Т.Шевченка. (Слайд. Автопортрет 1840 року.) Ось перший автопортрет Тараса Шевченка. Він тільки - но  одужав після страшного  тифу. І все ж , незважаючи на фізичну слабкість, молодого художника переповнює почуття довгожданої волі. Тарасу 26 років. Лише 2 роки минуло, як викуплений з кріпацтва.. Та нидіють у рабстві брати і сестри. Він не міг почуватись щасливим. У погляді є щось гаряче, тривожне і водночас рішуче,  сповнене сподівань.

Екскурсовод 3.  (Слайд. Автопортрет 1845 року.)

                          Трагічне прозріння...

                          Кругом  мене,  де не гляну,

                          Не люди, а змії,

                          І засохли мої сльози,

                          Сльози молодії...

                          І тепер я розбитеє

                          Серце ядом гою,

                           І не плачу, й не співаю

                          А вию  совою...

Екскурсовод 1.  (Слайд. Автопортрет 1847 року) Автопортрет 1847 р.   Поет у засланні.  Скільки невгамовного болю, докору на обличчі людини, засланої без суду і слідства за  наказом царя невідомо на який час ( може, й назавжди)  в Оренбурзький корпус. Тарас Шевченко  у солдатському мундирі. На Миколаївській безкозирці номер роти, - в царській армії людей позначали цифрами. Сумна усмішка ледь торкається вуст  Шевченка, майже закритих вусами.  Нащадок  козаків. Він уперше відпустив в житті собі  козацькі  вуса.

                               Лічу в неволі дні і ночі,

                               І лік забуваю.

                               О Господи, як то тяжко

                               Тії дні минають.

                               А літа пливуть за ними,

                               Пливуть собі стиха,

                               Забирають за собою

                               І добро і лихо.

Екскурсовод 2. (Слайд.  Автопортрет 1849 року) Майстри Відродження користувалися дуже простою , але вдячною технікою:  олівець і крейда.  З 50-х років і Шевченко звертається до цієї техніки. Працюючи над портретами, він також використовує сепію (це натуральна або синтетична фарбу  сіро – брунатного кольору). Саме нею написаний  автопортрет 1849 року, коли Шевченко у складі експедиції досліджував і описував  Аральське море. Сумний погляд, неминучість трагедії і усвідомлення її невідворотності, але водночас з цим - радість, спалахи життя в очах, бо доля на деякий час змилостивилась над поетом – вигнанцем.

                          Посиджу трошки, погуляю,

                          На степ, на море подивлюсь.

                          Згадаю дещо, заспіваю

                          Та й знов мережать заходжусь

                          Дрібненько книжечку. Рушаю. 

Екскурсовод 3.  (Слайд.  Автопортрет 1860 року) Особливо виразним вийшов портрет. Де Т.Шевченко  у шапці й кожусі з поголеним обличчям, виконаний з фотографії 1858 року. Цей незвичайний автопортрет, мальований олійними фарбами, Шевченко створив спеціально для продажу, щоб одержати кошти і видати «Буквар». На портреті художник зобразив себе молодшим, аніж був на той час; справжнім парубком у вишиванці, свитці і смушевій шапці, із геть сумними, аж до сльози,  глибокими  очима.

                        Ти не лукавила зі мною,

                         Ти другом, братом і сестрою

                         Сіромі стала. Ти взяла

                         Мене,  маленького,  за руку

                         І в школу хлопця одвела

                         До  п’яного дяка в науку.

                         «Учися, серденько, колись

                        З нас будуть люде»,  - ти сказала

Ведуча 2. Тематика поезій і художніх полотен  Кобзаря різноманітна, та важливе місце у його доробку займають твори, що містять тему жіночої долі. Жіночі образи у Т.Шевченка особливі. Його героїні – вродливі, добрі, милі, довірливі та безкорисні. "Такого полум’яного культу материнства, такого апофеозу жіночого кохання і жіночої муки не знайти, мабуть, ні в кого з поетів світу ” – писав М.Рильський. 

       Робота третьої групи

Жіночі образи в живописній спадщині Тараса Шевченка

Учениця2.  Демонстрація слайдів з коментарем.

1.Слайд.  Портрет невідомої .

2.Слайд.  Портрет Агати Ускової.

3.слайд    Портрет Ганни Закревської.

4.слайд.   Портрет  Ликери Полусмакової.

Розповідь   учителя  про останнє кохання Шевченка. Ликера Полуботок.

     Біограф1.   До останнього  подиху великий Кобзар не залишав пензля та пера.  За кілька днів до смерті на звороті офортного автопортрету Шевченко написав свого останнього вірша.

                 Чи не покинуть нам, небого,

                 Моя сусідонько, убога,

                 Вірші нікчемні віршувати

                 Та заходиться риштувать

                 Вози в далекую дорогу,

                 На той світ, друже мій, до бога,

                 Почимчикуєм спочивать?

Читець.  (вірш « Тарас Шевченко»)

Ми  чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття.

                І  голос твій нам душі окриля.

                Встає в новій красі, забувши лихоліття

                Твоя, Тарасе, звільнена земля.

                У росяні вінки заплетені суцвіття,

                До ніг тобі, титане,  кладемо.

                Ми чуємо тебе, Кобзарю,  крізь століття,

                Тебе своїм сучасником звемо!

Ім`я Великого Кобзаря дорогоцінною перлиною виблискує у золотій скарбниці світової культури. 

  ІУ.  Підсумок уроку.   Кожна група демонструє кінцевий результат своїх   досліджень.

1 група.  Альбом.  Екскурсія автопортретною галереєю Т. Шевченка.

2 група. Кросворд. Шевченко – художник.

3 група.  Альбом. Жіночі образи в живописній спадщині Шевченка.

У.   Слово вчителя.  Рефлексія.

 Інт.  метод. . «Незакінчене речення»

●Шевченко народився в сім’ї ...

●У дитинстві проявився хист до  ...

●Першим учителем малювання був  ...

●У Літньому саду Тарас познайомився з  ...

●Щоб викупити Шевченка з кріпацтва був намальований портрет ...

●Т.Шевченко навчався в ...

                     -    Найбільше любив малювати ..

●Створив більше  30 своїх ...

●Шевченко був не лише талановитим поетом , а й  ...